Поради психолога

Проводьте більше часу з дитиною

Гуляйте, ходіть в кіно, походи. Постарайтеся привчити дитину до театру, хороших книг, вистав.

Якщо ви виявили в соціальній мережі зловмисні тексти або фотографії, що стосуються вашої дитини

Збережіть всі сторінки, де ви знайшли цей матеріал, для подальших дій.

Якщо на сайті або в його адресі зазначено, хто є постачальником послуг, зв'яжіться з ним.

Постачальник послуг може видалити текст і, можливо, розкрити автора.

Можете також попросити свого інтернет-оператора зв'язатися з адміністратором зазначеного сайту і вимагати видалення такого матеріалу.

Якщо образа особливо серйозна і складає собою злочин, зверніться до міліції.

Як батьки можуть допомогти дітям почуватися безпечно в

Інтернет- просторі та соціальних мережах

Поговоріть з дітьми про досвід їх спілкування в соціальних мережах. Попросіть дітей розповідати вам, якщо вони зіткнуться на цих сайтах з чим-небудь, що викликає у них занепокоєння, незручність або страх. Проявляйте спокій і нагадайте дітям, що їх ніколи не покарають за те, що вони вам розкажуть. Дайте дітям зрозуміти, що ви разом з ними будете намагатися знайти вдалий вихід з ситуації, що склалася.

Установіть власні правила користування Інтернетом у вас вдома. Як тільки діти почнуть самостійно користуватися Інтернетом, бажано підготувати список правил користування Інтернетом, які будуть прийняті усіма. У цих правилах повинно бути вказано, чи можуть діти використовувати сайти соціальних мереж і яким чином.

Прослідкуйте за тим, щоб діти дотримувалися вікових обмежень на сайті. Рекомендований вік для реєстрації на сайтах в соціальних мережах зазвичай складає 13 або більше років. Якщо ваші діти не досягли рекомендованого віку, не дозволяйте їм користуватися сайтами. Важливо пам'ятати, що ви не повинні повністю покладатися на служби сайту, які не допускають реєстрації дітей, що не досягли потрібного віку.

Навчіться користуватися сайтом самі. Оцініть сайти, які планує використати ваша дитина, і переконайтеся, що ви і ваша дитина розуміють політику конфіденційності і правила поведінки. Дізнайтеся, чи існує на сайті контроль над публікованим вмістом. Крім того, періодично переглядайте сторінку вашої дитини.

Наполягайте на тому, щоб діти ніколи особисто не зустрічалися з тим, з ким вони спілкувалися тільки в соціальній мережі, і просіть їх спілкуватися тільки з тими, кого вони знають особисто. Діти наражаються на реальну небезпеку під час особистої зустрічі з незнайомими людьми, з якими вони спілкувалися тільки у мережі. Ви можете захистити своїх дітей, попросивши їх спілкуватися в Інтернеті зі своїми друзями і не спілкуватися з тими, з ким вони особисто не зустрічалися.

Іноді буває недостатньо просто сказати дітям, щоб вони не розмовляли з незнайомими людьми, оскільки діти можуть не вважати незнайомою людину ту, з якою вони "зустрічалися" в мережі.

Переконайтеся в тому, що ваші діти не вказують свої повні імена. Простежте за тим, щоб діти повністю не викривали своє приватне життя, використовували тільки свої імена або псевдоніми, але ніколи не використали псевдоніми, які б викликали непотрібну увагу. Крім того, не дозволяйте своїм дітям публікувати повні імена своїх друзів.

Остерігайтеся наявності в профілі дитини інформації, по якій можна ідентифікувати її особу. На багатьох сайтах соціальних мереж діти можуть приєднуватися до громадських груп, включаючи учнів певної школи.

Постарайтеся вибрати сайт, який не так широко використовується. Деякі сайти дозволяють захистити вашу сторінку за допомогою пароля або іншими способами, щоб обмежити круг відвідувачів, дозволивши його тільки тим особам, яких знає ваша дитина. Наприклад, за допомогою Windows Live Spaces ви можете настроїти дозволи, вказавши тих, хто може відвідувати ваш сайт. При цьому можливі найрізноманітніші налаштування - від усіх користувачів Інтернету до обмеженого списку людей.

Слідкуйте за деталями на фотографіях. Поясніть дітям, що фотографії можуть розкривати багато особистої інформації. Попросіть дітей не публікувати фотографії себе або своїх друзів, на яких є дані, що чітко ідентифікуються, такі як назви вулиць, державні номери автомобілів або назву школи на одязі.

Застережіть свою дитину відносно вираження своїх емоцій перед незнайомцями. Ймовірно, ви вже попереджали своїх дітей не спілкуватися з незнайомими людьми безпосередньо по мережі. Проте діти використовують сайти соціальних мереж для написання журналів і віршів, в яких часто виражають сильні почуття. Поясніть дітям, що багато що з публікованого зможе прочитати будь-який користувач, що має доступ до мережі, а також що викрадачі часто шукають емоційно уразливих дітей.

Розкажіть дітям про Інтернет-загрози. Як тільки ваші діти стануть досить дорослими для використання соціальних мереж, поговоріть з ними про киберзагрози. Розкажіть дітям, що якщо у них виникне відчуття, що їм погрожують через соціальну мережу, то їм відразу ж слід повідомити про це батькам, учителям або іншій дорослій людині, якій вони довіряють. Крім того, дуже важливо навчити дітей спілкуватися по мережі точно так, як і вони спілкуються особисто. Попросіть дітей відноситися до інших людей так само, як вони хотіли б, щоб відносилися до них самих.

Видалення сторінки вашої дитини. Якщо ваші діти навідріз відмовляються наслідувати встановлені правила, які призначені для їх безпеки і ви безуспішно намагалися їх переконати наслідувати їх, то ви можете звернутися на сайт соціальної мережі, який використовує ваша дитина, і попросити видалити її сторінку. Можна також звернути увагу на засоби фільтрації Інтернет-змісту (наприклад, функції сімейної безпеки Windows Live) в якості доповнення і ні в якому разі не в якості заміни контролю з боку батьків.

насильство в сім′ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім′ї по відношенню до іншого, якщо ці дії наносять моральну шкоду, шкоду фізичному чи психічному здоров′ю.

фізичне насильство – умисне нанесення одним членом сім′ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров′я, нанесення шкоди його честі й гідності

сексуальне насильство в сім'ї — протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім'ї.

психологічне насильство в сім'ї — насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

економічне насильство в сім'ї — умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

У випадку насильства в сім′ї, внаслідок якого Вас побили і ви отримали тілесні ушкодження, необхідно:

· Викликати дільничного інспектора (при цьому обов′язково має бути складено протокол про факт насильства в родині, а також може бути винесено захисний припис).

· Дільничний інспектор виносить постанову (направлення) про призначення експертизи.

· Постраждала особа з направленням і документом, який посвідчує особу (паспорт), відвідує установу, яка проводить судово-медичну експертизу.

· За результатами експертизи видається (надсилається органу, який видав направлення на її проведення). За наявності направлення на проведення екпертизи від працівника оргаену внутрішніх справ експертиза проводиться безкоштовно.

· Якщо у висновку судово-медичноїї ексертизи встановлено, що внаслідок насильства в сім′ї особа отримала тілесні ушкодження (середньої тяжкості, тяжкі), органом внутрішніх справ порушується кримінальна справа.

Отримання внаслідок насильства в сім′ї тілесних ушкоджень є підставою для порушення кримінальної справи та притягнення особи, яка вчинила насильство, до кримінальної відповідальності.

Кримінальним кодексом України встановлено відповідальність за:

· Завдання умисних тяжких тілесних ушкоджень (стаття 121; від 7 до 10 років позбавлення волі)

· Завдання умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень (стаття 122; від 3 до 5 років позбавлення волі)

· Побої і мордування (стаття 126; обмеження або позбавлення волі на строк до 5 років)

Відповідно до чинного законодавства експерту забороняється розгологшувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані, які стали йому відомі під час проведення експертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу.

Якщо Ви звернулися за медичною допомогою, обов′язково розкажіть лікарю, як отримана травма. Лікар зафіксує це в медичній картці, що надалі стане доказом в суді про характер отриманих ушкоджень.

Як можна захистити себе у випадку, коли особа,

яка вчиняє насильство в сім′ї, алко- або наркозалежна?

Якщо особа, яка вчиняє насильство в сім′ї, алко- або наркозалежна, систематичновчиняє насильство і стосовно неї вичерпані всі засоби впливу, можна звернутися до суду за місцем проживання з проханням про примусове її лікування (відповідно до Закону „Про психіатричну допомогу”).

Захисний припис

(Стаття 13.Закону України «Про попередження насильства в сім'ї»)

1. Особі, яка вчинила насильство в сім'ї після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної служби у справах дітей за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором може бути винесений захисний припис.

2. Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину.

3. Захисний припис може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку.

4. Захисним приписом особі, стосовно якої він винесений, може бути заборонено чинити певну дію (дії) по відношенню до жертви насильства в сім'ї, а саме:

чинити конкретні акти насильства в сім'ї;

отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї;

розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва насильства в сім'ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім'ї;

відвідувати жертву насильства в сім'ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї;

вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї.

5. Зазначені у частині четвертій цієї статті обмеження встановлюються на термін до 30 діб з дня погодження захисного припису з прокурором.

Не витрачайте часу на дорогу

В середньому, враховуючи графік навчання ваших дітей та тривалість вашого робочого дня, у вас завжди є 1-2 години для спілкування з дітьми. Намагайтеся провести цей час з користю і перетворіть його в моменти, що пам’ятаються усе життя, наповнені сімейними традиціями, маленькими радощами і відвертими розмовами.

Батьки дуже часто вважають, що раз часу для відпочинку з дітьми не так багато, то треба його максимально наповнювати різними розвагами: поїздкою в зоопарк, кіно, цирк. Але насправді, щоб дістатися до всіх цих місць, ви витратите багато часу, та й якість спілкування з вашими дітьми відверто кажучи не буде такою, як хотілося б. Дітей, зрозуміло, потрібно розважати, але не треба все їхнє життя перетворювати в гонитву за розвагами.

Якщо хочете увіковічнити час проведений з дітьми, то навчіться проводити його весело і цікаво в квартирі або біля дому, а не де-небудь далеко

Гуляйте перед сном

Час, що залишається перед дитячим сном, не найкращий час: скоро лягати спати, всі вже відчувають втому - і діти, і батьки. Часто в цей час малеча тиняється по квартирі в пошуках заняття і вередує, а мами і тати намагаються відволіктися від суєти, включаючи улюблений серіал. І ось знову час втрачено даремно. Але ж, якщо за вікном гарна погода, можна вийти на вулицю і трохи прогулятися з дитиною. Під час спокійної вечірньої прогулянки ви зможете поговорити про те, як пройшов день, поділитися потаємними думками - і все це на свіжому повітрі. Після цього діти, швидше за все, добре заснуть, а ви будете наповнені відчуттям того, що провели особливий час з вашими дітьми, і не втратили його перед телевізором.

Намагайтеся в гарну погоду гуляти перед сном з дитиною і просто базікати про різноманітні дрібниці і не тільки.

Просто вечеряйте разом

Ще одна корисна сімейна традиція - спільна вечеря. У сучасному світі ситуація, коли всі члени сім'ї живуть за різним розкладом, вважається нормальною, але завжди можна знайти годинку для того, щоб повечеряти разом. Поки діти допомагають накривати на стіл, ви можете обговорювати новини. Діти дуже цінують такі моменти. А якщо ви будете придумувати тематичні вечері, то ці спільні хвилини стануть ще дорожчими. Наприклад, кожну п'ятницю можна влаштовувати вечерю з національними стравами якої-небудь країни. Нехай дитина сама вибере, яка країна їй цікава. Так діти знайомитимуться з звичаями різних народів і залюбки допомагатимуть вам готувати.

Залучайте дитину до домашньої роботи

Щоб набути життєвих навичок, дітям необхідно проводити з вами якомога більше часу і набиратися від вас досвіду. Так дозвольте їм брати участь у вирішенні простих побутових проблем! Наприклад, якщо в будинку щось зламалося, а ви можете полагодити це власними силами, залучайте дітей до цього заняття. Запропонуйте їм посвітити ліхтариком або подати інструменти. Розповідайте, що і як ви робите. Для вас це всього лише буденна справа, а для дитини - захоплююча гра, в яку вона грається разом з батьками.

Тож дозволяйте дитині грати в цю гру частіше. Залучайте дитину до домашньої роботи і виконуйте її разом з нею

Грайте разом з дітьми у комп'ютерні ігри

Якщо ви дозволяєте своїм дітям гратися в комп'ютерні ігри, діти будуть в захваті від того, що ви можете до них приєднатися. Навчіться грати в улюблену гру вашої дитини. Дитині дуже сподобається, що вона зможе вас обіграти і проявить більше спритності, ніж ви. Це цікавий досвід для малюка - побачити, що ви теж людина і вас можна обіграти. Але не забувайте про обмеження за часом, щоб віртуальна реальність не замінила реальну. Джерело: http://dityinfo.com

У п’ятому класі дитина дуже емоційна, навіть у ставленні до навчальних предметів. Діти із задоволенням беруться за все, що їм до вподоби. Але, зустрівшись з першими труднощами, швидко втрачають зацікавлення у предметі. Емоційність п’ятикласників така висока, що навіть добрі емоції можуть викликати негативну дію.

П’ятикласники дуже активні, багато хочуть зробити, але мало що вміють. Тому необхідно підтримувати їх ініціативність, допомагати у справах.

Якщо ваша дитина має якісь особливі риси характеру (імпульсивність, образливість, підвищену чутливість тощо) або здоров’я, негайно повідомте про це класного керівника.

Знайдіть час познайомитися з вчителями-предметниками. Чим раніше ви це зробите, тим легше буде подолати перешкоди, які будуть виникати у процесі навчання.

Якщо ваша дитина чимось ображена, не треба негайно йти до школи і звинувачувати вчитиме. Дитина, безумовно, говорить вам правду, але це тільки її бачення проблеми. Прислухайтесь і до інших учасників подій, тоді ви можете адекватно сприйняти події, що сталися.

Пам’ятайте, ви не зможете все життя прожити за дитину, вона повинна навчитися розв’язувати конфліктні ситуації самостійно.

Часто ви можете почути від своєї дитини, що їй тяжко, раніше було краще. Не підтримуйте цих розмов. Краще допоможіть дитині пристосуватися до нових умов життя. Вашій дитині зараз важко. Ви повинні бути поряд, щоб допомогти дитині перерости цей період!

Чому діти не хочуть вчитися? Більшість батьків вважають, що в основі відмови дитини готувати уроки лежить звичайна лінь. Але та ж сама «ледача» дитина годинами щось майструє або читає, охоче миє посуд, пилососить квартиру, ліпить пиріжки. Виходить справа не в природній ліні! А в чому ж?

1. У панічному страху невдачі. Страх на стільки сильний, що він заважає дитині зосередитися. При чому дитина на відміну від дорослого далеко не завжди усвідомлює те, що з нею відбувається: від цього розгублюється ще більше. Поведінка цих дітей не передбачувана. Вигляд у них відчужений, майже безтурботний. Насправді дитина глибоко травмована шкільними невдачами і, якщо цю травму вчасно не усунути, може розвинутися так званий шкільний невроз. А він чреватий і нервовими зривами, і різними психічними захворюваннями. Тому слід запастися терпінням і допомагати синові або дочці готувати уроки. Навіть якщо, на вашу думку, вони цілком здатні робити їх самостійно.

2. В об’єктивних труднощах. Якщо ваша дитина постійно ухиляється, наприклад, від занять з математики, не поспішайте навішувати на неї ярлик патологічного ледаря. Можливо, їй не дається логічне мислення. У цьому випадку, після того як труднощі залишилися позаду, вона зазвичай перестає ухилятися від уроків.

3. У бажання привернути до себе увагу. Таким дітям не вистачає батьківського тепла. Вони відчувають себе самотніми і розуміють, що шкільна неуспішність – це мало не єдиний спосіб викликати неспокій дорослих.

«Коли все нормально, мама мене не помічає. У неї дуже багато роботи», - чесно признаються вони. Такі діти не сідають у день за уроки, а чекають приходу батьків із роботи і потім цілий вечір «тягнуть резину», не даючи їм не хвилини спокою.

Погрози і покарання у цьому випадку неефективні. Адже по суті виходить, що дитину карають за її жадання любові. Тому перш за все батьки повинні оточити сина або дочку теплом і турботою. І навіть якщо їм здається, що вони отримують все це із лишком.

Коли дитина робить уроки, присуньтеся до неї ближче, погладьте по голові, по спинці, пошепчіть на вушко що-небудь ласкаве і підбадьорююче. Часто дітям потрібна не стільки реальна допомога, скільки відкритий вираз батьківських відчуттів. Тому головне не гарячкувати і не вважати втраченим той час, яким ви проведете, сидячи поряд з дітьми за письмовим столом.

Як допомогти дитині у навчанні? Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.

Перша причина – це нові вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог. У п’ятому класі кожний предмет викладає окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися у цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво…

Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчання – це гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.

Допомагаючи дитині, підтримуйте зв'язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові.

Пам’ятайте, що у п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися до навчання в старших класах.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати.

Обов’язковий прояв батьками інтересу до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після шкільного дня.

Обов’язкове знайомство з її однокласниками й можливість спілкування дітей після школи.

Неприпустимість фізичних засобів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).

Врахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.

Надання дитині самостійності в навчальній роботі й організація обгрунтованого контролю за її навчальною діяльністю.

Заохочення дитини, і не тільки за успіхами у навчанні. Моральне стимулювання досягнень дитини.

Розвиток самоконтролю, самооцінки й самодостатності дитини. Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик в одній зі своїх книг опублікував правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного життя серед однолітків у школі під час адаптаційного періоду. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їхньою допомогою готувати дитину до дорослого життя:

Не віднімай чужого, а своїм ділися.

Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.

Кличуть грати – іди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.

Грай чесно, не підводь своїх товаришів.

Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Двічі ні в кого нічого не проси.

Будь уважним усюди, де потрібно виявити уважність.

Через оцінки не плач, будь гордим.

Із вчителями через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся.

Намагайся все робити вчасно й думати про гарні результати, вони обов’язково в тебе будуть.

Не зводь наклепів і не наговорюй ні на кого.

Намагайся бути акуратним.

Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.

Пам’ятай! Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ УЧНІВ 5 КЛАСУ

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою - початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку. Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя».

Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі. Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній - все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, слов ників.

У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це - природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини»:

Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, редагогів.

Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень. Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми - купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися - купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

Коли починати навчання читання?

Фахівці радять не починати навчання читання, поки ви не будете впевнені в наступному:

У дитини сформувалася правильна мова. Він може складати розповідь, переказувати зміст чого-небудь.

У дитини в достатній мірі розвинений фонематичний слух, дитина чує і розпізнає звуки на початку слова, в середині і в кінці.

Допомога логопеда малюкові не потрібне, правильне вимова звуків, немає порушення ритму, мелодики мови і т. п.

Дитина добре орієнтується в просторі, добре засвоєні поняття «вліво», «вправо», «вгору», «вниз» і т. п.

У багатьох дітей потрібні навички сформовані вже до п'яти років.

Як правильно вчити дитину читати?

Про те, як правильно вчити дитину читати, замислювалися дуже давно. На сьогоднішній день найбільш відомі методики навчання читання, це:

Методика Глена Домана. Суть її в тому, що дитину вчать читати відразу цілими словами. Йому показують картки з картинками, поступово збільшуючи кількість цих карток. Підписи на них виконані великими червоними літерами. Метод розрахований на зорову пам'ять малюка.

Методика Миколи Зайцева. Використовуються так звані «кубики Зайцева», на яких написані склади (склади). Суть в тому, що дитина, складаючи з кубиків слова, вчиться читати по складах (складів). Дана методика більше розрахована на групове навчання.

Звуко-буквений метод. Суть в тому, щоб співвідносити звуки з літерами.

Замислюючись, як правильно вчити дитину читати, хочеться відзначити, що дитина з раннього дитинства чує звуки, а складаючи з літер слова, ми вчимо його аналізувати, навчання йде від простого до складного. Тому зупинимося детальніше на останній методикою.

Починаючи навчання, пам'ятайте, що важливо зацікавити дитину. Придумуйте, на що схожі літери, так буде легше їх запам'ятати, малюйте літери, ліпіть їх з пластиліну, викладайте з паличок, знаходите літери навколо і т. д.

У навчанні дитини читання можна виділити кілька етапів:

Вивчення голосних. Їх всього десять. Заготовте кружечки, на яких букви намалюйте червоним кольором (червоним кольором голосні позначаються на звуковій схемі). Поясніть, що це голосні, їх можна «проспівати». Шукайте ці літери з дитиною в книгах, на афішах, в магазині на цінниках. Розвісьте свої картки всюди і просите дитини їх називати, міняйте картки місцями, поки не переконаєтеся, що дитина їх вивчив.

Вивчення приголосних. Поступово, по одній букві, вимовляючи звук, а не букву («м», а не «ем», «т», а не «те» і т. д.). Глухі та шиплячі приголосні вивчаємо останніми.

Складаємо склади. Додаючи до приголосному гласний, отримуємо склади. Важливо вимовляти склад разом. Спочатку склади вивчаємо нескладні, які складаються з двох букв, де голосний стоїть позаду приголосного, потім склади, в яких голосний стоїть попереду, склади з шиплячими і глухими приголосними, склади з трьох букв. На цьому етапі можна використовувати магнітну азбуку.

Складаємо слова. Поступово ускладнюємо, складаючи більш довгі слова, із слів-словосполучення, потім пропозиції.

Тепер, коли ваша дитина навчився читати, важливо закріпити цей навик. Дуже важливо зрозуміти, як навчити дитину читати книги. Вибираючи книгу для дитини, згадайте, що йому цікаво. Книжки для дитини повинні бути невеликими, з яскравими картинками, букви повинні бути великими. Важливо, щоб дитина розуміла, про що читає, просіть його переказати те, що прочитав. Займайтеся з дитиною регулярно, але ні в якому разі не змушуйте дитину читати, постарайтеся стимулювати його до цього важливого заняття.

Говорячи про те, як навчити дитину правильно читати, слід зазначити, що діти часто змішують букви, подібні за написанням або звучанням, а також неправильно читають закінчення слова. Щоб виправити ці помилки, опрацьовуйте «складні» букви в різних словах, тренуйте дитину в читанні слів у різних граматичних формах. Ніколи не критикуйте дитину, не порівнюйте її з іншими дітьми, наберіться терпіння і допоможіть малюкові.

Як навчити дитину швидко читати?

Сучасна школа вимагає від дитини не лише вміння читати, але і високої швидкості читання. Тому важливо знати не тільки те, як навчити дитину правильно читати, але і як навчити дитину швидко читати? Збільшити швидкість читання допоможуть наступні вправи:

Читання на час. Вибирається текст, доступний за віком дитини, що дитина читає його протягом певного часу, а потім ви вважаєте кількість прочитаних слів. Можна повторно прочитати його, при цьому кількість прочитаних слів має збільшитися.

Читання за ролями. Разом з дитиною розподіліть ролі і читайте за ролями.

Знайти слово. У запропонованому тексті дитина повинна знайти потрібне слово. Можна визначити за який час він це зробить, або позмагатися, хто швидше знайде потрібне слово.

Гра «Стоп». Під час читання зупиніть дитини словом «стоп», дитина повинна закрити очі. По команді відкриває очі і швидко знаходить те місце, де його зупинили.

Важливу роль в тому, як навчити дитину швидко читати, грає добре розвинений артикуляційний апарат і великий словниковий запас дитини. Різноманітні скоромовки, артикуляційна гімнастика, пояснення нових незнайомих слів, ігри, що розвивають мову дитини, допоможуть досягти успіху. Швидкість читання вашої дитини залежить також від кількості прочитаних книг, чим більше він читає, тим вище швидкість читання.

Як навчити дитину читати книжки? Прищеплювати любов до книг потрібно задовго до навчання читання. З раннього дитинства читайте малюкам. Нехай щоденне читання стане для вас традицією. Обговорюйте з дитиною прочитане, запитуйте, що йому найбільше сподобалося у книжці. Коли дитина освоїть читання, читайте з ним по черзі. Читайте історії з продовженням, щоб йому захотілося почитати на інший день. Дозволяйте дитині самій вибрати книгу для читання. Сходіть з ним в книжковий магазин, нехай він сам побачить, скільки там різноманітних і цікавих книг. В тому, як навчити дитину читати книги, важливу роль відіграє особистий приклад, адже наші діти у всьому нам наслідують.

Отже, знаючи, як навчити дитину читати, можна сміливо братися за справу!